Одяг трипільців

Сталий спосіб життя сприяв розквіту гончарного мистецтва, прядіння і ткацтва. З вдосконаленням процесу виготовлення тканин прискорюється і сам процес виготовлення одягу та його художнього оформлення. За рівнем досягнень і можливостей в матеріально-духовній сфері і розвитком естетичних потреб одяг доби енеоліту за своїми складовими стає різноманітнішим. Він набуває статусу “вбрання ” і як субстанція матеріальної культури починає активний саморозвиток, отримавши від технічних досягнень неоцінені можливості – ткацький верстат.

Формування стилістики трипільського орнаменту з його духовно-символічним змістом відбилося на всіх видах художньої діяльності людини і, насамперед, у мистецтві оформлення одягу – вишивки, аплікації, розпису. 

Жіночий одяг часів трипільської культури був різноманітним і багатодекорованим. Про це свідчать археологічні знахідки, серед яких виділяються жіночі теракоти трьох видів: оголені з розписом, оголені з елементами одягу і одягнені. Надзвичайно пластичні форми з підкреслено характерними особливостями силуетів одягу на них дають можливість модулювати форми одягу, які існували на той час.

Про одяг трипільців ми перш за все дізнаємося з тих же глиняних статуеток. Поряд із зображенням зачіски і з намистами на деяких статуетках, особливо жіночих, показані різні деталі одягу. Так, найчастіше позначений на талії пояс з кінцями, що звисають з боків. Відомий звисаючий спереду фартушок у вигляді трикутника, часто прикрашений цятками. На одній з статуеток Коломійщини зображений немов би корсаж, відкритий попереду на грудях і кутом спускається на спину. Трипільці, безсумнівно, володіли ткацькою майстерністю.

Надзвичайно цікавими та самобутніми є знахідки важелів у вигляді жіночих фігурок з двома отворами на голівках, через які протягали нитки. Такі жіночі фігурки вчені знаходять по всій території України, зокрема їх знайдено під час археологічних розкопок біля Коломиї в 30-тих роках ХХ століття. Дані археологічні знахідки датовані ІІ тисячоліттям до народження Христа і відносяться до трипільської культури. Відомий український археолог М. Відейко, описуючи домашні виробництва трипільських часів, акцентує на великій кількості інструментів і пристроїв, пов’язаних із ткацтвом, а також дає описи, віднайдених з тих часів, ткацьких верстатів. Ось як пише вчений: «Верстат складався з вертикальної дерев’яної рами, на яку було натягнуто нитки основи за допомогою відтяжок певної ваги, залежно від якості та кількості ниток. Кістяний або дерев’яний човник запускали вручну. Верстат давав змогу робити тканини шириною до 1 метра і більше».

Трипільські жінки не вдягали джинсів. Тому що, спідниця – це символ жіночності, жіночої краси, який має своє сакральне значення. Жінки в усі часи не випадково зображувалися одягненими в спідницю або плаття: в давнину людство сильніше відчувало зв’язок з природою, і люди розуміли, що жінки від чоловіків відрізняються не тільки на фізичному рівні, але і на енергетичному.

Бюлетень

Презентація